Заїкання

Заїкання — порушення темпу, ритму і плавності мовлення, викликане судомами в різних частинах периферичного відділу мовного апарату.
Заїкання проявляється в утрудненнях перед початком мовлення, мимовільних зупинках в момент мовлення, вимушених повторах звуків і складів, додаванням зайвих звуків перед словами.

Види заїкання за типами судом:
1) тонічний
Тонічні судоми — складні довготривалі спазми, які заважають вимовити слово і проявляються у вигляді напруженої паузи у мовленні або у вигляді напруженої, протяжної вокалізації.
2) клонічний
Клонічні — судоми, які характеризуються мимовільним багаторазовим ритмічним скороченням м`язів мовленнєвого апарату і проявляються в повторюванні звуків або складів.
3) змішаний
Клоно-тонічний або тоно-клонічний (в залежності який тип судом переважає).

Форми заїкання:
1) Неврозоподібна — частіше всього виникає внаслідок ураження ЦНС у ранньому дитинстві. У початковий період заїкання має хвилеподібний тип плину. Якщо у цей період була відсутня логопедична допомога, мовленнєве порушення обтяжується. М'язовий тонус нестійкий, рухи порушені. Спостерігається різке порушення мовного дихання.
2) Невротична — у дітей відсутні патології внутрішньоутробного розвитку та пологів. Ранній психофізіологічний розвиток відбувається в межах норми. Моторні навички формуються своєчасно. Спостерігається ранній розвиток мовлення (10 міс- перші слова). Фразове мовлення — 16-18 місяців. В короткий період часу діти починають розмовляти фразою, словниковий запас швидко поповнюється, темп мовлення прискорюється. Діти начебто “захлинаються” мовленням, недомовляють закінчення. Артикуляційні механізми мовлення не сформоваі, але лексико-граматичний аспект випереджає норму. Розвиток загальної і дрібної моторики в нормі.

Розрізняють 3 ступені заїкання: слабкий, середній і важкий. Чітких критеріїв визначення ступенів заїкання немає. В практиці зазвичай вважають слабким ступенем такий, при якому заїкання проявляється ледь помітно і не заважає спілкуванню. Сильним вважається такий ступінь, при якому в результаті довготривалих судом мовленнєве спілкування стає неможливим.


На даний момент немає визначеної єдиної системи причини порушень заїкання. Всі причини пов'язані з порушенням ЦНС.

Основа на якій може формуватися заїкання:
- невротична обтяженість батьків (нервові, інфекційні та соматичні захворювання, що послаблюють або дезорганізують функції НС);
- невропатичні особливості заїкуватого (нічні страхи, енурез, емоційна напруженість);
- конституційна схильність (захворювання вегетативної нервової системи, підвищена збудливість вищої нервової діяльності та її чутливість до психічних травм);
- спадкова обтяженість (заїкання розвивається на грунті вродженої слабкості мовленнєвого апарату, яка може передаватись спадково);
- ушкодження головного мозку у різні періоди розвитку під впливом багатьох шкідливих факторів: внутрішньоутробних та пологових травм, асфіксії, постнатальних - інфекційні, травмуючи впливи при різних дитячих захворюваннях.

Поштовхи, що спричиняють початок заїкання:
1. Анатомо-фізіологічні:
1) фізичні захворювання з енцефалітними наслідками
2) травми головного мозку
3) органічні порушення мозку, при яких пошкоджуються механізми, що регулюють рухи
4) виснаження або перевтоми нервової системи
5) недосконалість звуковимовного апарату при дислалії, дизатрії і затримці мовленнєвого розвитку
2. Психічні та соціальні:
1) короткочасна (одномоментна) психічна травма, переляк, стан жаху, сильна радість і т.д.
2) тривалі психічні травми
3) хронічні конфліктні переживання
4) неправильне виховання мовлення в дитинстві (наслідування швидкого мовлення, неправильного дихання)
5) переважання дітей мовленнєвими матеріалом (молодший дошкільний вік)
6) невідповідний віку складний мовленнєвий матеріал
7) поліглосія (одночасне вивчення різних мов)
8) наслідування тих, хто заїкається
9) переучування ліворукості
10) неправильне ставлення дорослих до дитини (суворість, вимогливість, покарання).